Іванове щастя

Наказала сину мати

Батьківщину в серці мати.

Не послухався Іван

Полетів за океан.

Думав, у чужій сторонці

Щастя знайде у віконці.

Придивляється, аж ні,

Нема щастя і на дні.

Наче й хлопець хоч куди,

До роботи беручкий,

З виду як мальований,

Дівчатами цілований.

А не ловиться ніяк

Прудкокрилий синій птах.

Ждав багатства і любові,

А потрапив у неволю.

Ох, важка робота

До сьомого поту.

Гарне личко помарніло,

Душа чиста зачерствіла.

Затужив за хатою,

Лелекою крилатою.

Чи живим, чи неживим

Повернувся в рідний дім.

Йшов селом, де народився,

На тополю задивився.

Під тополею – криниця,

Там дівча бере водицю.

Придивився – то ж Катруся!

Пасли кіз із нею в лузі.

Потонув в її очах…

Вʹє гніздечко синій птах!

Липень 2007 р.