Подарунок долі 💖

Подарунок долі 💖

У тролейбусі було жарко. Тетяна – молода вчителька – завершила останній трудовий день в своєму першому робочому році і тепер тряслася в розпеченому транспорті. Душу гріло передчуття першої в житті відпустки і щойно отримані відпускні. До речі, з ними щось відбувалося! Перервавши передвідпускні мрії, дівчина повернулася до реальності. Біля її новенького пакета з грошима (на сумку поки не заробила, а в гаманець стільки грошей не вміщалося) вовтузилася громадянка невизначеного віку і кольору волосся. Вона здійснювала незрозумілі маніпуляції, дивно рухаючи всім тілом.

«Стурбована», – пхикнула  подумки Тетяна і, від гріха подалі, зійшла на найближчій зупинці. Сенс загадкових рухів попутниці розкрився, коли юна вчителька заглянула в пакет. Він був безжально розрізаний, гаманця не було! На щастя, гроші були на місці. Злодійці не спало на думку, що найцінніше може зберігатися у простому учнівському зошиті.

В очікуванні наступного тролейбуса Таня ходила по зупинці, притиснувши до грудей залишки пакету із вцілілими відпускними. Навколо розкинувся ринок. Юрмилися люди, намети, товари. Жахливий коктейль із запахів і звуків, приправлений сліпучою спекою, ошелешував.

…Звідки на зупинці з'явився ВІН, Таня зрозуміти не встигла. Просто раптом зникли звуки, запахи, поштовхи. Все відсунулося за межі свідомості, а в центрі світу залишилася висока фігура в міліцейській формі. Чорне кепі, чорні окуляри, чорна куртка і, так само, чорні  штани, заправлені у чорні берці. Демонічний одяг з, чомусь, яскравою, синьо-червоною спортивною сумкою таїв у собі античного БОГА. Високий, спортивний, запашний неземним ароматом, він спустився з Олімпу вочевидь для того, щоб Таня, остовпівши, витріщилась на нього посеред міста.

– І вродиться отака краса! – пронеслася галопом перша думка. – І дістанеться ж комусь отаке щастя! – жалісно писнула інша. Ноги самі понесли сувору вчительку навколо черкаського Аполлона. За темними скельцями окулярів очей було не видно, але, судячи зі смаглявої шкіри і темного кучерявого волосся, вони повинні були, просто зобов'язані були бути карими!

– Що я роблю? Зараз люди почнуть обертатися, – мовчки гримнула на себе Таня. – та й ВІН мене за ідіотку матиме. Бачив би тебе твій 8-В. Швидко взяла себе в руки! – Поводити себе, як доросла, було неймовірно важко.

… Його тролейбус Тані не підходив. Античний бог поїхав, навіть не помітивши скоєного. А Таня вирушила в довгоочікувану відпустку, яку тепер передбачалося провести у мріях по прекрасному незнайомцеві.

Але життя диктує свої турботи, і Тані запропонували роботу в таборі відпочинку. Вожатська робота захоплює людину повністю, не залишає часу на себе. Веселі конкурси й «тихі» години, розбиті коліна й серця – все вимагало цілодобової уваги. Зміна пролетіла, як один день, і Таня пошкодувала, що не погодилась одразу на все літо. Під час перезміни вона вирішила поговорити з начальником табору про те, щоб продовжити роботу.

У таборі було порожньо. Сторож Коля був зайнятий, у нього гості, вірніше гостя. Начальник буде аж увечері, отож пляжі були в повному розпорядженні Тетяни. Хоча, вона не взяла із собою купальник, але яку дівчину це зупинить? Таня пройшлася територією табору, поностальгувала за минулим і вирішила скупатися.

На пляжі було незвично порожньо й тихо. Прекрасна купальниця віднайшла улюблену місцинку і вже зібралася роздягтися.

– Ваші документи! – вистрілив у неї начальницький голос. Обсмикнувши футболку і підібравши серце з п'ят, Таня обернулася. З очерету виходив неголений тип в розтягнутому тільнику і підгорнутих до колін чорних штанях. Кобура з пістолетом повернула Тані впевненість. Здається, це був той самий новий охоронець, в очікуванні якого тужило не одне дівоче серце у таборі. Подейкували, що після розлучення начальство послало його до табору відновити душевні сили.

Охоронець завзято приступив до виконання обов'язків і влаштував дівчині цілий допит. Але, досвідчена у спілкуванні з масами, Таня доступно пояснила йому, що не звикла брати з собою документи, тим більше влітку, тим більше на пляж. Довелося кликати сторожа Колю, щоб він засвідчив її особистість. Ще б пак! На дискотеках відбою від нього не було, і Танина персона була йому аж надто добре знайома. Щоправда, тепер у нього було інше захоплення, але це навіть на краще. Процес упізнання особистості пройшов у рекордний термін. Охоронець злегка подобрішав і навіть запросив Таню до клубу, де він міг поділитися з гостею пайком.

Після полуденної спеки в клубі було темно і прохолодно. Дівчина покружляла  знайомою сценою, помилувалася стареньким чи то сонечком, чи то колобком на заднику сцени і пішла до радіорубки. Вона пам'ятала, що там стояли два ліжка (на одному спав свого часу радист Вадик, якого їй доводилося будити вранці, щоб він включав радіо і будив весь табір) і столик з радіотранслятором. Десь у глибині душі ворухнулася розсудливість. Її з дитинства товкли, що потрібно страшитися чоловіків, з якими залишаєшся наодинці, особливо незнайомих. Таня затрималася на порозі кімнати. Тривоги не було й на думці, загрози вона не відчула. Охоронець сидів на одному з ліжок і рився в підозріло знайомій сумці. На столі вже стояла банка тушонки, лежав ніж і ложки. Не поспішаючи, Таня оглянула кімнату: в кутку стояла стара вішалка; на ній невинно височіли чорне кепі і чорна ж куртка; під нею примостилися, розвісивши шнурки, чорні берці.

О Боже! Це неголене, нечесане створіння – і є той самий античний бог? Яка проза. І яке полегшення. «Від долі не втечеш», – умиротворено подумала Таня.