Нелюдські історії

Шукати в цьому блозі

Історії про речі

Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Коментарі

Дописати коментар

ВІЛЬШАНСЬКА ІСТОРІЯ

ВІЛЬШАНСЬКА ІСТОРІЯ Білу Лілею — річкову царівну Тихо колише прозора вода. Що заховала від світу предивна? Зеленню листя кого обійма? Може, молодших братів та сестричок Прагне вона вберегти від спокус? Щоб до чужинських не прагнули річок, Іншого досвід мотали на вус. Може, стареньких неню і тата Ніжно плекає й голубить вона? Більш не зачепить недоля затята, Спокій їх жде біля рідного дна. Ну, а можливо, Краса-Водяниця Перше кохання ховає своє? Навіть найближчим подружкам-сестрицям Серце на кпини не віддає. Сонячний промінь — Лілеї обранець, Бравий, звитяжний, крізь хмари злетів, Діву-красу запросивши на танець, Річку і серце її освітив. Швидко минули щасливі хвилини, Промінь-вояк знову став до борні. Дівчина-Квітка кожної днини В хвилі ховає очі сумні. Липень 2007р

І.Г. на день народження З днем народження, пані Ірино! Народилися Ви так картинно: Сам Святий Миколай Вас у торбі приніс, Як столи накривались гостинно. Пані Іро, з зимою вітаю! Від морозу незгоди зникають. Сам Святий Миколай ніжність в торбу поклав. Чоловік Вам на вушко згадає. Ірчик, наше морозяне сонце. Сяє щирим коханням віконце. Сам Святий Миколай торбу щастя приніс, Порівну розділи кожній доньці. Пані Іро, Ірусю,Іринко. Смійся молодо, весело, дзвінко. Сам Святий Миколай в в торбу радість напхав, То Валера, Оленка й Маринка. 19 грудня 2009р. О.Єрцова

На платформі Blogger